ДСНС для прикриття: як молодий офіцер на Київщині бізнес крутить

Дмитро Ткачук показав НАБУ і САП наочний приклад, чому вони не можуть здолати корупцію

Нещодавно директор НАБУ Семен Кривонос та керівник САП Олександр Клименко звітувалися, як боролися з корупцією протягом першого півріччя. «Корупція підриває обороноздатність країни. Це абсолютний факт», - заявив «капітан очевидність» Кривонос. За його словами, «злочини у сфері оборони, то оборонка перебуває у фокусі нашої уваги. Це один із найвищих пріоритетів, на який НАБУ та САП спрямовують найбільше ресурсів для розслідувань». І відразу поскаржився: такі справи розслідувати складно, «доводиться відстежувати сотні фінансових транзакцій за кордоном, встановлювати кінцевих бенефіціарів та документувати їхній вплив».

НАБУ і САП займаються великою «рибою», ловлять корупційних «коропів» і «сомів», а хто ж у нас займається дрібною «рибою» - «карасями» та «окунями»? Всі і ніхто. Поліція, БЕБ, СБУ, ДБР… Ще НАЗК має перевіряти відповідність декларацій реальному добробуту державних службовців, малих і великих.

Наступна історія про те, як працює корупція на низовому рівні, куди не спускаються «набушні» детективи та антикорупційні прокурори. Живе собі на світі звичайний головний інспектор відділу №2 Голосіївського РУ ЦЗ та ПД ДСНС Дмитро Ткачук. Молодий офіцер служить у селищі Чабани. Окрім служби державі і народу у нього є прибуткове хобі – крутити приватний бізнес у робочий час. Оскільки займатися підприємницькою діяльністю служивим забороняє закон, пожежний інспектор провернув нехитру комбінацію – власником бізнесу є не він, а такий собі Артем Окунь, підприємець із Білої Церкви, який доводиться Ткачуку близьким родичем.

У відкритих джерелах можна знайти інформацію, що цей суб’єкт малого підприємництва має однойменний ФОП у Білій Церкві, основна сфера діяльності якого ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. А точніше - технічне обслуговування первинних засобів пожежогасіння (водяні, водопінні, порошкові, газові вогнегасники, пожежні кран-комплекти). Бізнес Окуня – легальний, однак є «але»: його фірма заправляє вогнегасники, які перевіряють інспектори з цивільного захисту і пожежної безпеки. Нескладно припустити, що Ткачук міг сприяти позитивним результатам перевірок, він хоч і не великий начальник, але крутій ще той.

Тобто, антикорупційні органи можуть простежити лінію можливого конфлікту інтересів Ткачука. Але це не єдина лінія. У Чабанах виготовляють меблі. Не у промислових масштабах, проте виробники не бідують, інакше б уже закрили свої цехи. Приміщення одного з таких цехів, за інформацією джерел, орендує Окунь, проте це лише юридичне прикриття, бо рулить там наш скромний пожежний інспектор.

Причому Ткачук не ховається. По формі, звісно, в цеху не ходить і клієнтам не розповідає, де офіційно працює, а от візитівки – роздає. На ній написано «Дмитро Володимирович» і вказано два телефонні номери, один із них – персональний номер Ткачука.

Що легко перевірити, отримавши інформацію з відкритих джерел про співробітників Голосіївського РУ ДСНС (виділено лише інформацію про Ткачука, прізвища інших приховано з етичних міркувань, адже вони чесні і порядні офіцери – ред.).

Отже, дрібний за статусом чиновник, стоячи за спиною родича-підприємця, веде власний бізнес, отримує з того ґешефт. Не мільйони, як наживаються корупціонери на оборонці, про що кажуть Кривонос із Клименком, бо він просто ще не доріс до висот Чернишова, Галущенка та інших фігурантів «Міндічгейту». Та надії, вочевидь, подає. Цех, де виготовляють меблі, знаходиться в одному з приміщень структури НААН – Національної академії аграрних наук. Гучну справу про розкрадання земель і майна цієї академії вело саме НАБУ. Навіть було кілька вироків Вищого антикорупційного суду по цій справі. Тож після таких історій в українців складається стійке враження, що наша корупція – як гідра, на місці однієї відрубаної голови виростає з десяток нових.